"Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа." (Об'явлення 1:9)
"О, Іоан, хто сил давав,
Хтось поруч був з тобою,-
Коли в житті ти був один,
Один ішов ходою?!"
"О, не один я був!
Христос, Христос ішов зі мною!
Він - мій Господь, Спаситель мій
Спереду йшов тропою.
Він сам підтримував мене,
Скріпляв мене на силах.
Я знав, Він рядом, рядом йде,
Спокій мав в дужих крилах!"
"Чи ти, Іван, не сумував?
Ти жив, мов сиротою."
"О, ні, я з Богом розмовляв,
Втішавсь Його красою!"
"А може плакав, хоч колись,
Як в острів поселили?
Невже сльозинки не лились,
Як люди засудили?"
"Так, серце плакало моє,
Вони ж не знають Бога.
Ну, а життя, життя своє,
Віддав усе для Нього.
Йому розказував все-все,
До Нього я молився.
Й без слів знав серце Він моє,
Я Ним завжди кріпився!"
І ти з Ним можеш прямувать,
Він підкріпить на силах.
Довірсь, щоб в небі пробувать,
Знай, захист в Божих крилах!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Ах, как же хочется жить... - Олег Панферов Кажется, что-то с нами не вполне так. Ведь мы все не раз слышали фразу: "На меньшее я не согласен". Наверняка сколько же раз ее произносили сами... Но почему-то все равно удовлетворяемся обычным житейским счастьем, обычным рутинным досугом, обычной, как у всех, верой и худо-бедно любовью. В какой-то момент нам даже почему-то стало довольно просто спастись и утешаться надеждой, что в ад мы не попадем. Стало довольно найти тихое место под солнцем и пережидать жизнь, временами ею более или менее наслаждаться.
Иногда мне даже кажется, что радости жизни нам заменили саму жизнь...
Точно так же, как многим Божье заменило Бога.
